У статті розвинуто раніше представлену у повідомленні [1] аналізу показників тетрагональности вуглецевого мартенситу з урахуванням чинника обмеженої розчинности Карбону в аустеніті, який зумовлює неоднорідність розподілу локальних тетрагональних спотворень ґратниці $\alpha$-фази по всьому об’єму кристалу мартенситу, через що значення відношення $c/a$, яке визначається експериментально, є усередненим значенням тетрагональности для сталі із заданим вмістом Карбону. Запропоновано модель розрахункового визначення локальної величини тетрагональности елементарної комірки ґратниці $\alpha$-фази, що містить атом C. На основі аналізи зміни через мартенситне перетворення міжатомових віддалей у ґратницях $\gamma$- і $\alpha$-фаз показано, що в ґратниці мартенситу розташування атома C посередині ребра $c$ ОЦК-комірки приводить до сильного локального викривлення її форми. Зроблено висновок про те, що внаслідок цього кристал мартенситу вуглецевої сталі складається в основному з ОЦК-комірок $\alpha$-фази з рідкісними (відповідно до концентрації атомів C) включеннями «псевдокубічних» комірок зі збільшеним до розміру 1,41$a$ одним ребром. Очевидно, сукупність таких збільшених ребер «псевдокуба» із атомом C, орієнтованих по осі $c$, приводить до розщеплення дифракційної лінії {110} мартенситу (по якій найчастіше й визначають тетрагональність), що дає підстави трактувати це як тетрагональність усієї ґратниці з відношенням осей її комірок $c/a$, усередненим по всьому кристалу $\alpha$-фази.