У роботі представлено результати металографічних досліджень електроерозійних покриттів на спеціяльних сталях і стопах (сталі Р6М5, 12Х18Н10Т, 07Х16Н6, стоп ХН58МБЮД і бронза БрБ2) твердими зносостійкими (стопи ВК8, Т15К6, СТИМ-3В та W, Mo, Cr), м’якими антифрикційними (Cu, Ni, бронза БрБ2, Sn) матеріялами, а також електроерозійним леґуванням (ЕЕЛ) графітом. Показано, що для всіх досліджених матеріялів підкладинок можливе зміцнення їхніх поверхневих шарів; при цьому є найбільш доцільні режими їх одержання та матеріяли леґувальних електрод. З метою зміцнення поверхневого шару ніклевого стопу ХН58МБЮД рекомендується застосовувати електроду з твердого стопу ВК8, а для берилійової бронзи БрБ2 — хрому. Найбільш раціональнішим є режим, що відповідає потужності розряду у 144,3 Вт. Для пониження твердости поверхневого шару стопу ХН58МБЮД запропоновано застосовувати електроди з міді та ніклю. Мікротвердість при цьому становить відповідно 3500 і 3710 МПа при мікротвердості основи у 5300 МПа. У роботі показано, що забезпечити низьку поверхневу твердість і високу якість покриття можливо при електроерозійному леґуванні на малих потужностях розряду порядку 15–50 Вт. На основі експериментальних досліджень запропоновано математичний модель (рівняння прогнозування мікротвердости поверхневого шару), який уможливлює за енергетичними параметрами пристрою ЕЕЛ визначати мікротвердість сформованого шару. Визначено константи запропонованого рівняння. Розроблено алґоритм, що уможливлює прогнозувати енергетичні параметри ЕЕЛ для одержання леґованого шару з потрібною мікротвердістю поверхневого шару.