У роботі досліджено структуру квазикристалічних стопів Al–Cu–Fe, леґованих Силіцієм або/та Бором, із застосуванням метод металографічної, рентґенофлюоресцентної та рентґеноструктурної аналіз. Визначено вплив леґувальних елементів на відносний вміст фаз у структурі. Показано, що найбільший вміст ікосаедричної квазикристалічної $\psi$-фази досягається у стопі Al$_{55}$Cu$_{25}$Fe$_{12}$Si$_7$В$_1$. Леґування Силіцієм і Бором сприяє зменшенню у структурі стопів вмісту фаз, багатих на Ферум. Корозійні властивості у водних розчинах солей NaCl і Na$_2$SO$_4$ (pH = 7,0) вивчено із залученням ґравіметричної та потенціодинамічної метод. Поверхню стопів після перебування у сольових розчинах досліджено методою електронної сканувальної мікроскопії. Встановлено, що найбільш неґативне значення стаціонарного потенціялу має нелеґований стоп Al$_{63}$Cu$_{25}$Fe$_{12}$. Зі збільшенням вмісту як Силіцію, так і Бору у складі стопів значення стаціонарних потенціялів неперервно зміщуються в бік більш позитивних значень. Показано переважний вплив Силіцію порівняно з Бором на пониження хемічної активности стопів. Визначено, що досліджені стопи кородують у сольових розчинах за електрохемічним механізмом з кисневою деполяризацією. Руйнування стопів відбувається внаслідок вибіркової корозії заліза у складі стопів Al–Cu–Fe. Тому опір корозії стопів підвищується зі зменшенням вмісту у структурі леґованих стопів фаз, багатих на залізо. Позитивний вплив Силіцію та Бору на корозійну стійкість стопів підтверджено дослідженнями поверхні стопів після перебування у сольових розчинах. Встановлено зменшення кількости та розмірів ділянок піттінґового вищавлення, наявних переважно в місцях розташування фаз, багатих на залізо, та міжфазних меж поділу.