Мета роботи полягала у побудові відсутньої на сьогодні фізико-механічної моделі процесу циклічної гідроекструзії. Представлена модель створена на підґрунті сучасних уявлень механіки і фізики металів про принципи й закономірності росту та релаксації напружень у вершинах концентраторів, не тільки завжди присутніх всередині реальних металічних матеріялів, а й зовнішніх, представлених у випадку гідроекструзії формоутворювальними матрицями. Експериментальну частину роботи виконано на інварних стопах Fe–Ni–C з вмістом Карбону 0,03% та 1,23% в умовах гідростатичних тисків до 1,6 ГПа. Методами металографії, електронної мікроскопії та дюрометрії досліджено особливості формування структури поверхонь та механічні властивості хвостових частин зразків у випадках завершеного та незавершеного останнього циклу двох проходів гідроекструзії. Одержані результати демонструють роль зовнішнього концентратора напружень в утворенні та взаємодії зон пластичних та пружних релаксацій, а також гідродинамічного стану матеріялу вздовж поверхонь та всередині зразків залежно від величини тиску в контейнері екструдера. Поява гідродинамічного стану зменшує сили тертя вздовж стінок матриці, що полегшує (робить можливим) процес гідроекструзії з одного боку, а з другого — забезпечує вихід (викидання) вздовж циліндричної поверхні зразка матеріялу у напрямку його хвостової частини на прикінцевому етапі останнього циклу проходу. У випадку незавершеного проходу цей процес відбувається в умовах значно меншого послаблення тримкості хвостової частини. Це супроводжується випинанням її поверхні в екструдері через тиск гідродинамічного стану з середини зразка та утворенням значно зміцненої «головки», яка зупиняє екструзію. Результати, одержані за запропонованою моделлю, добре збігаються з експериментальними і теоретичними даними, що дозволяє прогнозувати процеси, які відбуваються.