Проаналізовано особливості формування сульфідних плівок на поверхні криці 17Г1СУ після експозиції 150, 480 та 720 годин у хлоридноацетатному розчині за різної концентрації сірководню. Досліджено вплив вмісту сірководню (100, 500 і 1500 мг/дм$^{3}$) у корозивному середовищі на характер корозії і наводнювання криці. Методою вакуумної екстракції водню виявили, що об’єм дифузійно активного водню значно більший, ніж залишкового і становить 70–80%. Встановлено, що зі збільшенням експозиції криці від 150 до 720 годин загальна кількість абсорбованого водню зростає за концентрації сірководню у корозивному середовищі 100 мг/дм$^{3}$ у 2,8 рази, за 500 і 1500 мг/дм$^{3}$ — у $\cong$ 1,6 рази. Розвиток корозії залежить від вмісту сірководню, тривалости витримки криці та визначається природою сульфідних плівок, що формуються на поверхні. Встановлено, що за концентрації сірководню 500 мг/дм$^{3}$ після експозиції 480 годин на поверхні утворюються воднем ініційовані тріщини, а їх кількість істотно зростає зі збільшенням вмісту H$_{2}$S і часу витримки криці у корозивному середовищі.