Стопи Ti–(18−20)Nb–(1−1,2)Si одержували електронно-променевим топленням; розміри зливків: $d$ = 60 мм, $l$ = 650 мм. Показано, що застосована метода витоплення забезпечує у литих стопів більш стабільний фазовий склад $\alpha$ + $\beta$ + (Ti, Nb)$_{3}$Si. Гаряче деформування здійснювали за $T$ $\cong$ 1000°C ротаційним куванням до $d$ = 20 мм з наступним термомеханічним обробленням (ТМО ‒ ґвинтове вальцювання з охолодженням водою) до $d$ = 12 мм; гартування у воду проводилося за 1050°C з витримкою у 30 хв. Структура після деформації є нерівноважною, складається з $\alpha$($\alpha^{'}$)-фази, залишкової метастабільної $\beta$-фази, невеликої кількости крупних (Ti, Nb)$_{3}$Si-силіцидів переважно на межах первинних $\beta$-зерен, а також дисперсних силіцидів на дефектах структури, що зумовлює високу міцність – $\sigma_{B}$ = 1155 МПа, але малу пластичність $\delta$ = 3,5%. Під час гартування деформованих стопів Ti–(18−20)Nb–(1−1,2)S за 1050°C утворюється орторомбічна $\alpha^{''}$-фаза та збільшується кількість силіцидів. Міцність в результаті дещо понижується до $\sigma_{B}$ = 1135 МПа із суттєвим підвищенням пластичности $\delta$ = 9%. Двостадійна деформація, що включає ТМО з остаточним гартуванням у воду за 1050°C, спричиняє виділення більшої кількости дисперсних силіцидів і внаслідок цього утворення збідненої леґувальними елементами $\alpha^{''}$-фази та залишкової $\beta$-фази. Одержана структура дає ліпше поєднання механічних властивостей ($\sigma_{B}$ = 1165 МПа, $\delta$ = 12,5%) за рахунок дисперсійного зміцнення силіцидами та збільшення пластичности твердого розчину. Для деформованих дослідних стопів Ti–(18−20)Nb–(1−1,2)Si визначено також температуру гартування $T$ = 1080 $\pm$ 10°C, яка уможливлює одержати максимальну міцність $\sigma_{B}$ = 1190 МПа зі збереженням пластичности на рівні $\delta$ = 9,5%.