Проведено порівняльні дослідження зварних з’єднань стопу АА2219 після корозійних випробувань в амілі (який використовувався як ракетне паливо). Зміни морфології та розмірів структурних параметрів у металі швів і в зоні термічного впливу після витримування в амілі не відбуваються. Корозійна тривкість стопів AA2219-T81 і AA2219-T62 в амілі відповідає стандартній групі опору металу — «стійкий». Зварні з’єднання також є стійкими до міжкристалітної та відшарувальної корозії і корозійного розтріскування: локальних корозійних дефектів не виявлено. Коефіцієнт міцности зварних з’єднань АА2219-Т62 на 30% вищий, аніж для з’єднань АА2219-Т81, і становить для обох 0,96 і 0,65 відповідно. Після експонування в амілі з’єднання у стані T62 мали вищу границю міцности та границю плинности порівняно зі з’єднанням у стані T81. Коефіцієнт міцности зварного з’єднання АА2219-Т62 після корозійних випробувань залишився вищим (0,94), ніж коефіцієнт міцности зварного з’єднання АА2219-Т81 (0,65). У той же час зменшення відносного подовження обох з’єднань може свідчити про окрихчення елементів конструкції в корозійному середовищі. Встановлено, що умови термооброблення не впливають на значення стійкости до рівномірної та локальної корозії, механічну міцність і пластичність основного металу. Але для зварних з’єднань на міцність і пластичність впливає режим термічного оброблення: з’єднання AA2219-T62 мають одноріднішу мікроструктуру металу шва та зони термічного впливу, завдяки чому забезпечується менша ріжниця механічних властивостей між зварним з’єднанням і основним металом.