Ефекти «орбітального скла». 6. Розпад стопу
О. І. Міцек, В. М. Пушкар
Інститут металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН України, бульв. Академіка Вернадського, 36, 03142 Київ, Україна
Отримано: 01.01.2025; остаточний варіант - 13.03.2025. Завантажити: PDF
Розпад стопу A1−cBc виділяє структури з різним орбітальним склом (ОС). Число елементів у структурі — NGG (група Ґалуа — GG). Це — сеґреґація орбітальних моментів Lr йонів Co. Форма та величина структури залежить від Lr та їхньої взаємодії Γρ(Lr, Lr+ρ). Виділення пласких GG(x0y) періодичне. Період Δz розпаду залежить від твердости та NGG(z) пласких фаз і їхньої термострикції. Це описує експериментальні дані. Розпад FeCx (булату) дає «кинджальчики», витягнуті паралельно осі 0z у м’якому Fe. Твердість «кинджальчика» зростає з ростом [x, Cx], як (GG-3)-матеріялу ОС. Обертони «звучання» булату (частота ω звуку) визначаються доменою (GG-3) як фазою ОС. Розрахунок методою багатоелектронних операторних спінорів дає скінчене значення твердости виділень фази (площини Cu1−xCox, «кинджальчика» FeCx та ін.) та її звучання (ωn обертонів). Розпад ядер U232 й U1−xPux пов’язуємо зі зменшенням числа нейтронів Nn < 146. Можливі 2 сценарії: відхід нейтронів n, порушення балансу Кулонової енергії Np протонів і сеґреґації орбітальних моментів Lr адронів; витіснення (Nn ≤ 146 − x) збільшенням Np ≥ (92 + x). Сценарії можливі за зближення півсфер стопу U1−xPux до з’явлення умов ядерного вибуху.
Ключові слова: орбітальне скло, пластинчатий розпад, булатна криця, ядровий розпад U–Pu.
URL: https://mfint.imp.kiev.ua/ua/abstract/v47/i07/0667.html
PACS: 64.60.De, 64.75.Op, 71.10.-w., 75.10.Dg, 75.10.Nr, 75.30.Et, 75.50.Lk