У роботі досліджено вплив термодеформаційного оброблення на структуру та фізико-механічні властивості металокерамічного композиційного матеріялу системи Fe–Ti–C, який було синтезовано методою in situ з порошкової суміші складу: Fe — 86,0%, Ti — 10,0%, графіт — 4,0%. Карбід Титану (TiC) є армованою фазою, оскільки він має високу твердість (30 ГПа), високу температуру топлення (≅ 3100°С та низьке значення кута змочування з залізом (≅ 20°), що сприяє формуванню когерентного зв’язку на межі поділу фаз. Зразки сформовано шляхом пресування під тиском до 700 МПа, що дає змогу понизити пористість до ≅ 6%. Спікання відбувалося за Т = 1000–1050°C. Встановлено, що після спікання в структурі матеріялу формується характерна мікроструктура типу «ядро–оболонка», де у композитній системі зерна Ti оточено шаром TiC. Товщину карбідного прошарку обмежено дифузійними процесами, а його зростання із підвищенням температури від 1000°C до 1050°C (з 5–10 мкм до 10–15 мкм) відповідає механізму об’ємної дифузії вздовж меж зерен. Ключовим етапом оброблення є гаряче кування брикетів за Т = 1100°C. Визначено, що гаряче кування приводить до істотних мікроструктурних змін: сферичні включення TiC деформуються та витягуються в напрямку течії металу, що зумовлює виникнення механічної анізотропії властивостей. Кування впливає на значне деформаційне зміцнення й утворення цементиту (Fe₃C). Наявність фази (Fe₃C) підтверджується рентґенофазовою аналізою. Для кованих зразків спільний ефект зазначених механізмів забезпечує підвищення твердости та міцности на стиск на ≅ 65–70%, досягаючи 630,3 МПа. Найвищі показники твердости складають 104–109 HRB за комбінації процесу кування та гартування у воду. Показано, що сформована гетерофазна структура системи Fe–Ti–C поєднує собою когерентний зв’язок між твердою зміцненою фазою (Fe₃C) та пластичною металевою матрицею із криці, що сприяє підвищенню зносостійкости, а тверді включення Ti–TiC ефективно локалізують абразивне навантаження.