В статті описано результати дослідження впливу армування на мікроструктуру виливків з високовуглецевої криці. Як армувальні елементи використовували пластини товщиною у 0,5, 1,0, 1,5, 3 мм. Імплантацію армувальних вставок у виливки виконували шляхом введення їх у попередньо підготовлену порожнину в пінополістироловий модель, що встановлювався у ливарну форму та заливався рідкою високовуглецевою крицею. За результатом дослідження меж поділу між вставками та матричним стопом встановлено, що є як бездефектні, так і дефектні місця контактів у вигляді зазорів, в яких максимальна висота зазору може бути понад 100 мкм. Встановлено кореляцію між температурою нагрівання вставок і довжиною зони контакту із зазором і визначено кількісну закономірність впливу товщини вставок на протяжність зазору в зоні контакту «армувальний елемент−матриця» та запропоновано механізм впливу. Показано вплив товщини вставок на мінімальну, максимальну та середню площу зерен перліту та розподіл їх у матриці виливків. Встановлено аналітичні залежності впливу товщини вставок і довжини зазору на середню площу зерен перліту мікроструктури виливків біля поверхні вставок і на віддалі 20 мм від них. Визначено, що мінімальне значення середньої площі зерна перліту біля поверхні вставок сягає 170,4 мкм² за товщини вставки у 2,2 мм і 148,2 мкм² на віддалі у 20 мм за товщини вставки у 2,0 мм, що в 6 і 14 разів відповідно менше, ніж у виливках без вставок. За результатами дослідження встановлено, що найбільш ефективний вплив армувальних вставок на дисперґування перлітної структури спостерігається за їхньої товщині від 2,0 до 2,2 мм і довжині зазору на межі поділу «вставка−матриця» від 62 до 72%.