Досліджено мікроструктуру компактів Cu—13,0Al—3,9Ni—0,4Ti—0,2Cr ваг.% спечених плазмово-іскровим методом із електроерозійних порошків, виготовлених із мастер-стопу в рідкому арґоні. Перед спіканням порошок відпалювався в атмосфері водню. Спечені зразки мають композитну структуру, що утворена із мікронних і субмікронних сферичних металевих частинок, вбудованих у зв’язувальну матрицю. Остання є результатом відновлення під час відпалу та/або спікання оксиду міді відповідно до схеми CuO → Cu$_{4}$O$_{3}$ → Cu$_{2}$O → Cu$_{8}$O та гідроксидів алюмінію згідно зі схемою гідроксид алюмінію → перехідний окис алюмінію → $\alpha$-Al$_{2}$O$_{3}$. Встановлено, що основною фазою в металевих частинках є самоузгоджений багатоваріянтний 18R-мартенсит, домінантні дефекти якого є реґулярними дефектами пакування в базовій площині та/або (001)$_{18R}$-мікродвійники. Весь об’єм сферичних наночастинок займає одноваріянтний 18R-мартенсит; при цьому дефекти пакування в базовій площині та/або (001)$_{18R}$-мікродвійники мають різні товщини.