Методою молекулярної механіки з використанням потенціялу Леннард-Джонса розраховано енергію ізольованого нанокластера заліза в залежності від положення атома Карбону як атома втілення та атома Ніклю як атома заміщення. Втілений у нанокластер атом Карбону дрейфував до поверхні із внутрішньої октапори або безпосередньо в напрямку ⟨011⟩, або через тетрапору спочатку в напрямку ⟨1$\bar{1}$1⟩, а потім у напрямку ⟨111⟩. Один з 14 атомів Феруму був заміщений атомом Ніклю, положення якого змінювалося під час моделювання. Було визначено, що положення атома Ніклю істотно впливає на енергію нанокластера. Результати розрахунків показали, що у випадку ГЦК-нанокластера положення атома Карбону в октапорі було більш енергетично вигідним, ніж у тетрапорі. З іншого боку, потенціяльний бар’єр у напрямку ⟨1$\bar{1}$1⟩ був менший, ніж у напрямку ⟨011⟩. Це вказує на існування двох способів дрейфу атома Карбону до поверхні нанокластера. Зміна положення атома Ніклю істотно впливала на висоту потенціяльних бар’єрів октаедричних і тетраедричних міжвузлів, що уможливлює маніпулювати атомом Карбону в приповерхневому шарі нанокластера. Крім цього, атом Карбону впливав на напрямок зростання нанокластера, який оцінювався за допомогою енергії приєднання додаткового атома Феруму. Дослідження може бути корисним у медицині, біології та технологіях наноелектромеханічних систем, де використовуються такі нанокластери та наночастинки.