Проаналізовано $\alpha \rightarrow \gamma$-перекристалізацію при пересиченні Карбоном фериту, леґованого $\alpha$-стабілізатором. При перекристалізації $\alpha$-стабілізатор перерозподіляється між аустенітом і феритом, плаский фронт перекристалізації втрачає стійкість і трансформується в комірчастий або дендритний. При аналізі було використано методу збурень, яку було розроблено W. W. Mullins, R. F. Sekerka для стопів, що кристалізуються. На плаский фронт перекристалізації було накладено синусоїдальне збурення з нескінченно малою амплітудою. Швидкість переміщення кожного елементу міжфазної поверхні обчислювалася через дифузійний потік Карбону з аустеніту та через потік $\alpha$-стабілізатора у ферит. Швидкості було зрівняно й одержано вираз для зміни амплітуди збурення. Встановлено найзначущі чинники, що впливають на стійкість плаского фронту $\alpha \rightarrow \gamma$-перекристалізації, а саме: ріжниця концентрацій $\alpha$-стабілізатора у фериті й аустеніті на міжфазній межі, середня швидкість переміщення фронту, коефіцієнт дифузії $\alpha$-стабілізатора у фериті, коефіцієнт натягу міжфазної поверхні. Всі чинники залежать від температури; тому з її зміною значимість чинників може змінюватися. На прикладі стопів системи Fe–Si–C показано відповідність теоретичних та експериментальних результатів дослідження. Показано можливість застосування одержаних результатів для опису кооперативного перетворення $\alpha \rightarrow \gamma$ + карбід при навуглецьовуванні феритних стопів заліза з карбідоутворювальними елементами.