У статті проведено аналізу корозійних властивостей конструкційних матеріялів першого контуру легководних реакторів. Наведено результати автоклавних випробувань аустенітних неіржавійних криць 06Х18Н10T, 08Х18Н10T та хромоніклевого стопу 42ХНМ в модельному середовищі теплоносія першого контуру за температури у 350°C і тиску у 16,5 МПа. Корозійна стійкість оцінювалася за швидкістю зміни маси та зовнішнім виглядом зразків, мікроструктурою окисних плівок і кількістю металу, який вступив у взаємодію з корозійним середовищем. Встановлено, що зразки зі стопу 42ХНМ, на відміну від криць Х18Н10Т, окиснювалися з приростом маси у 9 мг/дм$^2$ за 10 000 годин випробувань. Масовий показник корозії криць за цей самий час майже не змінювався та становив 0–-2 мг/дм$^2$. Відбивна здатність поверхні металів знизилася незначно, окисна плівка була міцно зчеплена з основою, будь-які прояви локальної корозії та відкладень були відсутні, що свідчить про високу корозійну стійкість досліджуваних матеріялів. Дослідження морфології поверхні окисних плівок показало, що під час автоклавування на їхній поверхні формуються компактні мікрокристалічні виділення пірамідальної форми. Для визначення корозійного ураження досліджуваних матеріялів проведено видалення продуктів корозії хемічним способом з поверхні зразків. Показано, що за 10 000 годин корозійні втрати криць Х18Н10Т становлять 55 мг/дм$^2$, стопу 42ХНМ – 5 мг/дм$^2$. Встановлено, що коефіцієнт розчинення окисних плівок, який показує відношення маси окисної плівки, що перейшла до корозійного середовища, до загальної маси окису, що утворився при окисненні матеріялу, для стопу 42ХНМ дорівнює нулю, в той час як для криць він становить 30%. Це свідчить про те, що застосування стопу 42ХНМ у якості конструкційного матеріялу активної зони уможливить в значній мірі нівелювати таке небажане явище, як винесення продуктів корозії в контур і подальша активація їх. Визначено залежність, що апроксимує кінетику корозії криці та стопу. На початкових стадіях корозії (до 1000 годин) втрата маси описується степеневою залежністю з показником степеня 0,817 і 0,720 для криць марок 06Х18Н10T та 08Х18Н10T відповідно. За більш тривалих випробувань показники степеня становили 0,347 і 0,352. Експериментальні результати щодо зміни маси зразків стопу 42ХНМ, одержані за весь період дослідження, описуються однією залежністю з показником степеня 0,510. За результатами роботи зроблено основний висновок, що хромоніклевий стоп 42ХНМ на відміну від неіржавійних криць Х18Н10Т в модельних умовах теплоносія першого контуру легководного реактора має більш високу корозійну стійкість. Окисні плівки, які утворюються на його поверхні, майже не мають схильности до розчинення на відміну від криць Х18Н10Т, для яких коефіцієнт розчинення становить 30%.