Леґований порошок складу Ti–6Al–4V та суміш порошків TiH₂ + Al–V (складу Ti–3Al–2V) було порівняльно досліджено з метою оцінки умов, що забезпечать формування гідної мікроструктури та характеристик титанових виробів за технологією інжекційного формування порошків. Досліджено еволюцію мікроструктури на стадіях компактування порошків із органічною зв’язкою, видалення зв’язки та вакуумного спікання порошкових компактів під час їхнього перетворення в масивні титанові стопи. Після видалення зв’язки спікання порошків розпочинається за температури у 800°C; водночас заготовки на основі гідриду Титану TiH₂ після дегідрування демонструють більш активне спікання завдяки корисному впливу Гідроґену як тимчасового леґувального елементу. Стопи із схожою однорідною мікроструктурою та малим вмістом залишкових пор (6%) сформовано в об’ємі обох спечених порошкових заготівок, в той час як їхні поверхневі шари містили дисперсні частинки оксикарбідів Ti–O–C, що утворилися в результаті реакції залишків зв’язки та титанової матриці. Присутність оксикарбідів є корисною для підвищення поверхневої твердости та показників стійкости щодо зношування; проте, це вимагає оптимізації режимів видалення зв’язки. Твердість спечених стопів (304–308 HV) уможливлює рекомендувати технологічні підходи на основі інжекційного формування металевих порошків для одержання титанових виробів з достатніми механічними характеристиками.