У статті наведено результати моделювання методом скінченних елементів еволюції мікроструктури під час реалізації комбінованої технології радіяльно-зсувного протягання з подальшим витягуванням методами JMAK та клітинних автоматів. Аналіза даних показала, що результати моделювання мають високий ступінь збіжности між собою; тому можна рекомендувати використовувати будь-який з цих методів для одержання інформації про розмір зерен. Деформація заготівки діяметром від 30 мм до 20 мм за температури навколишнього середовища є найбільш ефективним методом, оскільки дає змогу подрібнити вихідне зерно на поверхні заготівки більш ніж у 3 рази — з 25 мкм до 8 мкм. У той же час, деформація заготівки діяметром від 30 мм до 23 мм за температури навколишнього середовища дає дворазове подрібнення вихідного зерна — з 25 мкм до 12 мкм. Оброблення центральної зони заготівки у всіх розглянутих моделях є незначним і сягає лише 35%-зменшення за найоптимальніших умов.