Досліджено вплив технологічних особливостей лазерного зварювання титан-алюмінієвих конструкцій на структуроутворення зварних з’єднань. Встановлено, що для підвищення ефективності використання лазерного випромінювання та усунення порогового ефекту віддзеркалення–поглинання випромінювання алюмінієвими поверхнями доцільно вести зварювання титанових стопів з алюмінієвими таким чином, щоб за рахунок топлення титанового стопу здійснювалося часткове обтоплення алюмінієвого стопу. Доведено, що доцільним типом зварного з’єднання є напусткове з’єднання з розташуванням титанового елементу зверху, а алюмінієвого — знизу. Засобами аналітичної растрової електронної мікроскопії та енергодисперсійного аналізу встановлено, що уздовж всієї лінії стоплення зварного з’єднання розташовується інтерметалідний прошарок, товщина якого залежить від режиму зварювання. Показано, що при виконанні лазерного зварювання з напуском 6 мм та погонною енергією 350–400 Дж/мм товщина цього прошарку є мінімальною та складає 1–5 мкм. Збільшення погонної енергії вище значення 400 Дж/мм або зменшення величини напуску не є доцільними, тому що при цьому спостерігається зростання товщини інтерметалідного прошарку до 25–100 мкм, що, в свою чергу, призводить до зниження рівня механічних характеристик. При виборі технологічних режимів лазерного зварювання напусткових з’єднань титанових стопів з алюмінієвими слід керуватися критерієм мінімізації величини інтерметалідного прошарку. Для зниження крихкості з’єднання і підвищення його механічних характеристик розмір цієї зони не повинен перевищувати 10 мкм.