У роботі представлено феноменологічну модель в’язко-крихкого переходу у сталях, викликаного дією низьких температур і концентраторів напружень (КН) — надрізів, тріщин тощо. Розглянуто закономірності впливу чинників міцності і в’язкості сталі на критичну температуру крихкості $T_{\textrm{c}}$ зразків з кільцевим надрізом у разі розтягування або зразків з тріщиною у разі триточкового вигину. Показано, що причиною крихкості зразків з КН є надлишкове (надкритичне) низькотемпературне зміцнення сталі, незбалансоване з необхідним запасом її в’язкості, коли реальна міцність сталі $\sigma_{0,2}$ перевищує критичну $\sigma_{0,2\textrm{c}}$ для даного виду КН. Розкрито зміст величини $\sigma_{0,2\textrm{c}}$ у термінах спеціальних показників зламостійкості сталі $B_{\textrm{r}}$, що відображають її запас в’язкості. Сформульовано рекомендації щодо оптимізації комплексу механічних властивостей для виробів типу кріпильних прогоничів, що несуть на собі КН у вигляді гвинтової нарізі, з метою попередження їхньої холодноламкості за низькотемпературної експлуатації.