Досліджено механічні характеристики, фазовий склад, залишкові макроскопічні напруження та топографію поверхні стопу Ti–6Al–4V, виготовленого за різними технологіями – селективного лазерного топлення порошку (СЛТ) і традиційної гарячої прокатки (ВТ6). Для модифікації поверхні зразків різного типу застосовано ультразвукову ударну обробку (УЗУО) в інертному середовищі. У вихідному стані СЛТ-зразок, який складається з гексагональної $\alpha$-фази, має дещо більш високе (у 1,3 рази) значення мікротвердости ($HV$), ніж гарячекатаний пруток ВТ6, для якого крім $\alpha$-фази фіксується наявність кубічної $\beta$-фази (18%). Після УЗУО фіксується зростання значення $HV_{100}$ у 1,6–1,8 разів незалежно від методу виробництва стопу. Із цим результатом задовільно узгоджуються дані, отримані методою наноіндентування — інструментальна твердість $H_{IT}$ зростає в 1,4–1,5 разів. Серед причин зміцнення (зростання твердості), зафіксованих для обох типів досліджених стопів, у випадку УЗУО гарячекатаних зразків ВТ6 визначальну роль відіграє високий рівень стискаючих напружень 1-го роду. Зростання мікротвердості СЛТ-зразків відбувається у більшій мірі за рахунок деформаційного подрібнення зеренної/субзеренної структури (до 15 нм) та значної густини дислокацій, яка викликає мікродеформації кристалічної ґратниці голчастого мартенситу, що був сформований в процесі СЛТ внаслідок високої швидкості охолодження.